Українська й зарубіжна педагогіка початку ХХ століття була зосереджена на глибокому вивченні природи дитинства та шляхів формування особистості впродовж усього життя, тому центром навчально-виховного процесу стала дитина, а не вчитель чи навчальний матеріал. Вивчення публікацій 20-30-х років показало, що гуманістичний характер мали дослідження багатьох вчених Київського Інституту народної освіти (ІНО), які зосередились на пошуках оптимальних шляхів до серця та розуму вихованців, у кожному з яких вони бачили унікальну та неповторну особистість.