Font Size: 

Упровадження компетентнісного підходу забезпечує посилення прикладного характеру освітнього процесу, що уможливлює використання теоретичних знань як інструментального засобу пояснення явищ і розв’язання проблем, застосування досвіду успішних дій у конкретних ситуаціях, переорієнтацію з процесу на результат освіти в діяльнісному вимірі. Як свідчить аналіз літератури з проблеми дослідження (З. Бакум, Н. Бондаренко, Н. Голуб, Н. Дика, О. Караман, С. Караман, В. Новосьолова, Л. Попова та ін.), предметні і ключові компетентності учнів – це не обсяг здобутих знань, хоча знання мають винятково важливе значення і є складником компетентності, це не відомості з підручників, словників, інтернетних джерел, що розширюють і поглиблюють межі програми, і навіть не вміння застосовувати ці знання; це особлива особистісна якість, що є результатом саморозвитку, самовдосконалення учня за допомогою вмілого наставника – учителя, майстра своєї справи. На відміну від знаннєвого досвіду, компетентність не можна передати іншому в готовому вигляді, кожен учень самостійно здобуває власну компетентність. Це зумовлює докорінні зміни на рівні змісту навчання, організації освітнього процесу, а також максимальне врахування особистісних характеристик його суб’єктів.