Разом від слів до справи.
"Павло Германович" (2015-04-21)
«Держава намагається вирішувати складні завдання інноваційного розвитку освіти, загалом і шкільної зокрема» (С. 3)
Будь-яка держава намагається вирішувати якісь завдання, у тому числі й завдання освіти. Але вона повинна не намагатися, а реально цілеспрямовано, планомірно здійснювати послідовні кроки в цьому напрямку, а якщо робить недостатньо кроків, або неправильні кроки, то педагогічна громадськість, у тому числі й науковці, повинні допомагати їй у цьому, а якщо допомогою нехтують, то й жорстко критикувати.
«Саме тому у проекті Концепції розвитку освіти України на період 2015 – 2025 років наголошується на необхідності системної реформи шкільної освіти на засадах інноваційного розвитку» (С. 4.)
Нами проаналізовані основні програмні документи, які спрямовані на покращення якості освіти. У кожному з них об’єктивно проаналізовані проблеми і намічені шляхи їх вирішення. Проте ці проблеми переходять з документа в документ, а кардинального зрушення в освіті не відбулося. Як нам перейти від декларацій до реальних справ? Є і філософська база, і методологічна, і методична, але чогось не вистачає. Скоріш за усе гарного освітянського державного менеджера.
«На школи покладається завдання підготувати учнівську молодь до загроз, які становлять для людства індивідуалізм та утилітаризм у крайньому їх прояві, допомогти молоді протистояти їм; навчати її толерантності та розуміння» (С. 6-7)
Цікаво, до чого готує молодь сучасна українська школа?
Одним із найбільш характерних перекосів шкільної освіти є пріоритет інтелектуального підходу над емоційно-образним пізнанням світу, над розвитком почуттів, відносин, інтуїції. Завдання сучасного змісту шкільної освіти – встановити баланс морального, естетичного, інтелектуального, надати можливості реалізувати всі здібності особистості учня, зокрема його емоційно-образні здібності, які великою мірою визначають творчі можливості дитини. (С. 10)
Абсолютно згоден! Це один із важливих засобів реалізації цілей освіти. Це орієнтир на зміну підходів до створення підручників, способів подачі навчальної інформації, оцінювання навчальних досягнень тощо. У той же час вирішення цієї проблеми наштовхнеться на рішучу консервативну опозицію.