Загострення відносин суспільства з навколишнім середовищем, реальність поглиблення глобальної екологічної кризи, що загрожує життю планети і людства, вносять істотні зміни в сучасну освітню політику країн Європи. Реальна практика екологічної освіти в країнах Європи ґрунтується на положеннях міжнародних конференцій, присвячених проблемі навколишнього середовища і розвитку, Ріо-де-Жанейро, 1992 р. з освіти в галузі навколишнього середовища, Тбілісі, 1997 р., і значною мірою залежить від стану природного середовища в тій чи іншій країні, наукових засобів визначення цього стану, рівня соціально-економічного і культурного розвитку суспільства. Для більшості європейських країн надзвичайне значення має The Conimunity's Second Action Program (1978-1983 рр.), документ, що проголошує систему керівних принципів щодо взаємодії із середовищем, здатних попередити його деградацію і не допустити забруднення.